Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 909/492/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю., Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна", м. Київ (далі - ТОВ "Ромстал Україна"),

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013

зі справи № 909/492/13

за позовом ТОВ "Ромстал Україна"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1),

про стягнення 138 589,71 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Ромстал Україна"- Паська В.Ф.,

ФОП ОСОБА_1 - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ромстал Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 110 973, 73 грн. основного боргу, пені у сумі 18 517, 83 грн., штрафу в сумі 1 825, 88 грн., трьох процентів річних у сумі 6 522, 95 грн. та інфляційних втрат у сумі 719, 33 грн., а всього 138 589,71 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що зазначена заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання ФОП ОСОБА_1 укладеного сторонами договору комерційної концесії від 24.07.2009, а також договору консигнації та відповідального зберігання від 24.07.2009 (далі - Договір комерційної концесії, Договір консигнації).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2013 (суддя Михайлишин В.В.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 110 973, 73 грн. основного боргу, три проценти річних у сумі 6 530, 01 грн., інфляційні втрати в сумі 715, 95 грн., всього 118 219, 69 грн.; у решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 (колегія суддів у складі: суддя Данко Л.С. - головуючий, судді Давид Л.Л., Юрченко Я.О.) рішення місцевого господарського суду у справі скасовано; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ТОВ "Ромстал Україна" у касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення по суті даного спору, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, зокрема, положення статті 1118 Цивільного кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "Ромстал Україна", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з таких фактичних даних:

- за Договором комерційної концесії ТОВ "Ромстал Україна" (правоволоділець) зобов'язалося передати ФОП ОСОБА_1 (користувач) на час дії даного Договору в тимчасове користування для здійснення підприємницької діяльності в мережі "Ромстал" невиключні права на певні об'єкти інтелектуальної власності;

- згідно з наявними у справі додатками №№ 1, 2, 3/1.4-11 до Договору комерційної концесії ТОВ "Ромстал Україна" передало право на використання знака для товарів і послуг "Romstal" для певних товарів і послуг 11, 35 класів МКТП, необхідні для використання цього знака рекламні матеріали, торговельне обладнання, упаковки, тощо;

- 12.05.2009 рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України до реєстру ліцензійних договорів про використання міжнародного знака внесено відомості про укладення СЦ Ромстал Імпекс СРЛ (SC Romstal Imex SRL), Румунія, та позивачем у справі ліцензійного договору № 8140-М, за яким позивачеві на території України передано виключні майнові права на знак "Romstal" за Міжнародною реєстрацією № 810078;

- пунктом 7.2 Договору комерційної концесії передбачено ліцензійний платіж - роялті у розмірі 8 % від обсягів реалізації продукції з використанням об'єкта права інтелектуальної власності; згідно з додатковою угодою № 4 від 06.01.2011 до Договору комерційної концесії з 04.01.2011 сума роялті складає 2 000 грн.;

- 01.04.2011 сторони уклали Угоду про розірвання Договору комерційної концесії, у якій погодили, що: з 01.04.2011 дія Договору комерційної концесії та всіх додатків до нього припиняється; сума боргу ФОП ОСОБА_1 за названим договором складає 60 862, 60 грн., яку він зобов'язаний сплатити до 30.07.2011;

- для реалізації товару, переданого у зв'язку передбаченою Договором комерційної концесії підприємницькою діяльністю, сторони уклали Договір консигнації; за умовами цього Договору ГОП ОСОБА_1 зобов'язався за дорученням позивача продавати третім особам за плату отримані від позивача товари, а також зберігати ці товари з моменту їх отримання до моменту продажу;

- 20.06.2011 сторони підписали угоду про розірвання Договору консигнації; зміст цієї угоди свідчить про те, що сторони домовилися припинити дію Договору консигнації та додатків до нього з 20.06.2011, а ФОП ОСОБА_1 визнав заборгованість за цим правочином у сумі 72 499, 88 грн. та зобов'язався сплатити дану суму до 01.07.2011, а також повернути товар на визначених цим Договором умовах;

- докази повернення ГОП ОСОБА_1 товару та оплати зазначеної суми відсутні;

- місцевим господарським судом за заявою відповідача застосовано позовну давність до вимог позивача про стягнення неустойки.

Відповідно до частини першої статті 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (право володілець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним (частина перша статті 1118 Цивільного кодексу України).

Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію право володільця (частина друга статті 1118 Цивільного кодексу України).

У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації (частина четверта статті 1118 Цивільного кодексу України).

За приписами статей 525-526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У частині другій статті 625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки ці докази свідчать про невиконання відповідачем грошових зобов'язань за дослідженими у справі Договором комерційної концесії та Договором консигнації, зокрема, в межах заявлених позивачем вимог.

Апеляційний господарський суд з рішенням місцевого господарського суду не погодився.

При цьому суд апеляційної інстанції з посиланням на зміст статті 1118 Цивільного кодексу України виходив з того, що Договір комерційної концесії є неукладеним.

Зазначені підстави для скасування рішення місцевого господарського суду є необґрунтованими з огляду на таке.

У статті 1118 Цивільного кодексу України зазначено, що договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації, і його реєстрацію має здійснювати орган, що зареєстрував суб'єкта господарювання-правоволодільця Проте, за змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та цього Закону в цілому державна реєстрація договорів комерційної концесії не передбачена, і до компетенції державних реєстраторів не відноситься.

Таким чином, зміст статті 1118 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що відсутність державної реєстрації договору комерційної концесії не тягне за собою його недійсність, і такий правочин вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Вищий господарський суд України не може погодитися й з іншими мотивами, наведеними в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду.

З тексту судових рішень у справі вбачається, що позивач за Договором комерційної концесії за винагороду передав відповідачеві належні йому засоби індивідуалізації для здійснення торгівлі в мережі "Romstal" - комплексні права, пов'язані з торговельною маркою "Romstal". Виключне право позивача використовувати дану торговельну марку та дозволяти її використання відповідачеві в торговельній мережі "Romstal" доведено наявністю ліцензійного договору № 8140-М та Міжнародної реєстрації № 810078 відповідного знака. Та обставина, що до Договору комерційної концесії не додано копії Міжнародної реєстрації на знак наведеного не спростовує.

Крім того, у справі відсутні докази будь-яких ускладнень у використанні відповідачем у його підприємницькій діяльності знака "Romstal". Не заперечує відповідач й вчинення дій, пов'язаних з такою підприємницькою діяльністю.

Наявність підписаних даними сторонами інших правочинів, ніж досліджено у спорі зі справи, не доведено.

Разом з тим у справі встановлено, що ФОП ОСОБА_1 під час підписання угоди від 01.04.2001 про розірвання Договору комерційної концесії та угоди від 20.06.2011 про розірвання Договору консигнації визнав грошові зобов'язання, зазначені в даних правочинах. У цих правочинах сторони дійшли згоди щодо умов припинення Договору комерційної концесії та Договору консигнації.

Отже, місцевий господарський суд, вирішуючи спір у даній справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення зазначених позивачем сум основного боргу за Договором комерційної концесії та Договором консигнації з урахуванням втрат від інфляції та трьох процентів річних. Відтак апеляційний господарський суд безпідставно скасував рішення місцевого господарського суду у справі.

Керуючись статтями 49, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 зі справи № 909/492/13 скасувати.

3. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2013 у справі № 909/492/13 залишити в силі.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн. 20 коп.

Видачу відповідного наказу доручити господарського суду Івано-Франківської області.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко